Потребує глибокого продумування кожного його структурного елемента і
може відбуватися в такій послідовності:
Формулювання мети і завдань уроку. Мета уроку має бути: освітня —
домогтися міцного засвоєння знань, формування практичних умінь і
навичок з конкретного навчального матеріалу; розвиваюча — розвивати
мовлення, пам'ять, увагу, уяву мислення, спостережливість, активність і
самостійність учнів, прищепити їм способи пізнавальної діяльності та
ін.; виховна — сприяти формуванню наукового світогляду, моральних,
естетичних та інших якостей особистості кожного школяра, вихованню
колективу класу.
Визначення обсягу і змісту навчального матеріалу. Опрацьовуючи
програму, підручник і посібники, визначають провідні положення та ідеї і
практичний матеріал для їх розкриття. Слід окреслити внутріпредметні та
міжпредметні зв'язки, підібрати нові факти, приклади для наповнення
теми новим змістом. Цей матеріал повинен мати належний виховний
потенціал, сприяти формуванню навичок практичної роботи, розвивати
інтереси і здібності учнів.
Вибір форм організації навчання. Підібравши тип уроку, слід
попрацювати над раціональною його структурою, визначити тривалість
кожного її елемента. Важливо продумати можливість поєднання на уроці
фронтальної, групової, парної та індивідуальної роботи.
Вибір методів і прийомів навчання. Потрібно намітити, які методи
використовуватимуться на кожному етапі уроку, їх поєднання,
взаємодоповнення, виходячи з потреб максимальної пізнавальної діяльності
учнів. При цьому слід зважати на: провідні мотиви, інтереси учнів до
предмета, ставлення їх до уроків учителя; рівень сформованості вміння
навчатися, працездатність, регулярність навчальної праці, виконання
домашнього завдання; активність на уроках, уважність і
дисциплінованість учнів; їх уміння застосовувати знання на практиці;
здібності, потенційні можливості кожного.
Наочно-технічне оснащення уроку. Вчитель визначає, яку наочність
або технічні засоби навчання і як буде використано на уроці.
Визначення змісту й методики виконання домашнього завдання.
Обсяг домашнього завдання має бути таким, щоб не перевантажувати учнів.
Учитель повинен продумати зміст інструктажу щодо його виконання.
Складання плану-конспекту уроку. Кінцевий результат підготовки
вчителя до уроку на основі тематичного плану (з урахуванням його
реальності під час вивчення теми). У ньому зазначають тему, мету й
завдання уроку, його тип і структуру — послідовність навчальних ситуацій
під час викладання навчального матеріалу та самостійної роботи учнів,
перелік і місце навчальних демонстрацій, час на кожен етап уроку,
необхідне для проведення уроку обладнання та навчальні посібники.
Учителі математики, фізики, хімії записують до плану розв'язки задач,
які будуть запропоновані на уроці.
Перевірка готовності вчителя до уроку. Визначення подумки міри
володіння змістом навчального матеріалу, методами і прийомами його
розкриття. Слід обов'язково передбачити труднощі, що можуть виникнути
під час уроку, і способи їх подолання.
Перевірка готовності учнів до уроку. Здійснюється на
організаційному його етапі й під час перевірки виконання учнями
домашнього завдання.
Для успішного щоденного і перспективного планування необхідно:
1) урахування того, який матеріал є найскладнішим для засвоєння; з
окремих тем програми доцільно мати резервні години за рахунок
ущільнення доступнішої для учнів інформації; 2) добрі знання учнів, щоб
уявляти рівень їхньої підготовленості до оволодіння програмою курсу;
3) осмислення внутріпредметних і міжпредметних зв'язків явищ, що
вивчаються; 4) добір навчального матеріалу, що дає змогу успішно
формувати в учнів світогляд, творчу активність і пізнавальну
самостійність; 5) пошук і систематизація в матеріалі програми
інформації, цікавої для учнів, яка б активізувала увагу, сприяла
вихованню вольових зусиль; 6) продумування системи використання наочних
посібників і додаткової інформації на кожному уроці, системи практичних
і лабораторних робіт згідно з вимогами навчальних програм; 7)
визначення системи категорій і понять, осмислення яких є підґрунтям
для оволодіння матеріалом програми (засвоєння категоріального апарату
для осмислення та розв'язання практичних завдань); 8) визначення обсягу
знань та умінь, якими повинні оволодіти слабкий, середній та сильний
учні.
Актуальною є проблема розвитку в учнів пізнавальних інтересів,
виховання потреби у знаннях і самоосвіті, формування вміння працювати з
джерелами наукової інформації, відбирати необхідну для свого
загального розвитку і майбутньої професійної діяльності. Проблемним е
питання оптимального відбору змісту навчального матеріалу до уроків,
оскільки й досі бракує досконалих підручників з багатьох навчальних
дисциплін.
Великої ваги набула проблема активізації пізнавальної діяльності
на уроках з використанням активних методів навчання, виконання учнями
різних видів самостійної роботи, творчих і дослідницьких завдань.
Пошуки творчих учителів покликали до життя нові види уроків,
відмінні від типових. Серед них — уроки ділової гри, уроки
прес-конференції, уроки-КВК, уроки-змагання, уроки-консиліуми,
уроки-твори, уроки-винаходи, уроки-заліки та ін., для яких характерні:
максимальна щільність, насиченість різними видами пізнавальної
діяльності, запровадження самостійної діяльності учнів, використання
програмованого і проблемного навчання, здійснення міжпредметвих
зв'язків, усунення перевантаженості учнів.
|