Як бачимо, прізвисько може бути і своєрідним визнанням належності
людини до кола однодумців. Дуже точно про це сказав Ю. Тинянов: "Кожне
слово забарвлюється тим середовищем, в якому воно переважно
вживається". Це стосується й прізвиськ.
Місцем, де прізвиська особливо бурхливо виникають, видозмінюються
і зникають, є школа, точніше IV – VII класи. У старших класах дитячі
прізвиська ще пам'ятають, але користуються ними рідше, тут переважно
інтерпретуються прізвища – в бік скорочення й "уніфікації" (Сидоренко –
Сидор, Лобановський – Лобан, Мурзенко – Мурзя, Масич – Мася, Марусик –
Маруся та ін.). Прізвиська від прізвищ звичайно не містять в собі нічого
образливого чи, навпаки, приємного. Вони нейтральні, наближаються до
імен і часто використовуються як неповні імена. Часом такі "оброблені"
прізвища містять і певну оцінку (Курій – Курочка, Кіщенюк – Кицюня).
Окремі прізвища можуть викликати певні літературні асоціації, тоді
Паньків стає Паніковським, Плюсник – Плюшкіним та ін.
Буйна фантазія десяти-дванадцятирічних "творців імен" часто
спонукає їх до зміни прізвиськ за досить своєрідною аналогією, до якої
ми б з вами навряд чи дійшли: Карпів – Короп – Карасик – Рибка; Сорока –
"Сорока-Ворона" – "Сорока-Білобока" "Сорока – че-че-че" – "Чече";
Рогатинський – Рогатий – Рогач – Жук і т. п.
Те, що варіанти імені, при всьому їх багатстві, все ж обмежуються
нормою, діти відчувають інтуїтивно, а тому й намагаються різними
способами відійти від "набридлого" – свого і чужого імені. Це можуть
бути нейтральні в цьому середовищі заміни імен на зразок Вітя – Вітязь,
Женя – Жека, Зоя – Заєць, Майя – Майонез. Для заміни використовуються
імена з інших мов: Борис – Боб, Іван – Ованес, Марія – Марго; імена
літературних героїв: Олександр – Алеко, Роман – Ромео, Марина – Маріца,
Євгеній – Онегін та ін. Загалом від імен і прізвищ утворюється дві
третини усіх прізвиськ.
Багато прізвиськ – і не лише в шкільному і студентському
середовищі – викликається зовнішністю людини (Миша, Баобаб, Кашалот,
Лопух та ін.), манерою розмовляти, одягатися, не кажучи вже про риси
характеру (ходить повільно, перевалюючись, прізвисько – Генерал, м’який,
добрий, – Киця та ін.).
Прізвиська, які даються учням і вчителям, студентам і викладачам,
не дуже приховуються, вони виступають як своєрідний умовний знак
замкненої корпорації, крім того, це спосіб вираження емоцій. Прізвиська
можуть залишатися на все життя, можуть змінюватись, а можуть просто
забуватися. Найчастіше забуваються дитячі прізвиська бо вони перестають
відповідати зовнішності чи характерові цієї людини: "Булочка" виростає і
стає стрункою берізкою, у "Лопуха" вуха перестали бути помітними уже у
VIII класі – прізвисько забулось.
Як треба ставитись до дитячих прізвиськ? Мабуть, так: якщо ви
довідаєтесь, що в п’ятому "А" класі вчаться Крокодил і Корова, а в
шостому "Б" Цеце і Кобра, не дивуйтесь і не поспішайте робити висновок
про те, які неприємні люди є в цих класах. Винуватці таких прізвиськ не
самі діти, а їх імена й прізвища. Джерела творення прізвиськ школярів.
Різні бувають прізвиська: виникають в дуже неоднакових
середовищах, забарвлюють в надзвичайно широкому спектрі колорів,
охоплюють величезні вікові відстані (від дитячого садка до солідної
наукової установи). Це своєрідний сплав ставлення до людини, настрою,
який панує в оточенні цієї людини, стосунків у колективі, його
загального інтелектуального рівня. Прізвиська, які з’являються і дивуть у
високоінтелектуальному середовищі, часто базуютьсяя на фактах світової
літератури, міфології та історії й пов’язуються з певними фактами або
періодами життя того, кого так називали. У шкільному середовищі діють свої механізми виникнення прізвиськ. Щоб
дослідити їх, проведено анкетування учнів різних вікових груп, мета
якого – визначення частоти вживання прізвиськ, вік, у якому вони
виникаєть, особливості їх вживання та хронологічний вік прізвиськ.
Опитано 263 учні: 85 – молодщих класів, 91 – середніх класів, 87 учнів
старших класів, які дали відповіді на такі 10 запитань анкети: 1. Вік;
2. Стать;
3. Чи маєте ви прізвисько? Яке?
4. Чому, на вашу думку, вас так називають?
5. Чи сердитеся ви на тих, хто вас так називає? Чому?
6. Чи мають ваші друзі, однокласники прізвиська? Які?
7. Коли і чому їх так прозвали?
8. З чим, на вашу думку,асоціюються такі призвіська?
9. Чи ображають на ваш погляд, людину такі прізвиська?
10. Чи є серед ваших друзів діти, які представляються іншим
іменем? Що спонукає їх до цього?
Анонімне анкетування показало, що 18% дітей молодших, 24%
середніх та 34% старших класів мають прізвиська.
Опрацювавши дані анкети, зроблено спробу класифікації прізвиськ
за джерелом виникнення та способом утворення:
1. Видозмінене ім’я,прізвище. Найчастіше джерелом виникнення
прізвиська є ім’я або прізвище його носія (47,3%). Офіційне наймення
людини слугує піддатливим матеріалом в уяві школярів і, перекручуючись,
стає прізвиськом. Можна легко прослідкувати зміни:
Корнійчук – Корінь, Буда проста – Будда, Климко – Клим, Юхимчик –
Юхим, Александров – Алекс, Матвієнко – Матвій, Петров – Петроччо,
Тузова – Тузик.
Причому, близько 82% з них утворені скороченням. Отже, звичка
учнів називати один одного на прізвище спричинила утворення прізвиськ.
2. За зовнішніми ознаками. Зазвичай школярі часто сприймають
незвичайні риси зовнішності чи вади людини. За певних обставин, щою
краще описати людину, використовують особливості її зовнішнього вигляду.
Шлем – вигляд зачіски; Пальма – висока; Шпунтик, Манюня –
маленька; Колобок – кругленький; Руді – руде волосся; Кеша – схожий на
папугу; Чорний – темношкірий. Такі прізвиська займають 34,5%.
3. За вчинками, поведінкою, звичками. 7,7% з отриманих за
анкетами прізвиськ виникли після якоїсь незвичайної ситуації, що сталося
з його майбутнім носієм, або ж зважаючи на його поведінку, звички, риси
характеру, погляди на світ. Наприклад: Тереза (добра), Банан (мав у
дитинстві одяг з намальованим бананом, Демон (злий).
4. За аналогією. Зважаючи на попередні категорії школярі
проводять певні паралелі із знаменитостями, літературних та кіногероями.
Причиною цього може бути будь-яка схожість як у зовнішності, так і у
характері, стилі життя. Таким чином утворюються 4,9% шкільних прізвиськ.
Наприклад: Пушкарьова, Шрек, Квазімодо.
5. За національною належністю. Школярі, що мають національність з
яскраво вираженеми особливостями, отримують прізвиська, що повідомляють
національну належність носія. Це може звучати як ім’я, характерне тій
чи іншій національності. Наприклад: Грузін, Гіві. Проте таке трапляється
рідко і ці прізвиська становлять 1,9%.
6. За вподобаннями. Вподобання кожної людини різні. Якщо вони
кардинально відрізняються від уподобань шкільного колективу, то
виливаються у прізвиська (2,6%). Наприклад: Хімік (фанат команди).
Прикро констатувати, що 53% опитаних школярів мають прізвиська
(2% мали лише у початкових класах), при чому більшість з них –
хлопці(71%). Майже всі опитані (69%) вважають, що прізвиська ображають
їх носія, проте є й такі (27%), які вважають більшість прізвиськ
необразливими, бо вони незлі, жартівливі, асоціюються з чимось добрим.
4% опитаних взагалі не вважають прізвиська образливими.
| 
