Роль зацікавленості в позакласній роботі з математики.
Кажучи про цікавість, ми маємо на увазі не розвагу дітей пустими забавами, а зацікавити змістом математичних завдань або формою в яких вони стикаються. Педагогічна оправдана зацікавленість має мету привернути увагу дітей, їхню розумову діяльність. Зацікавленість в цьому значенні на позакласному занятті завжди несе елементи дотепності, дружнього настрою, святковості. Зацікавленість служить основою для свідомості дітей почуття прекрасного в самій математиці. Дякуючи цікавості більшість стародавніх задач (про “магічні” квадрати, переправи через водний рубіж, та ін.), потрібно справді творіння мистецтва, з любов’ю передаються в народі, з покоління в покоління. Так, наприклад, задача-казка про переправу вовка, кози і капусти з одного берега річки на інший вже тисячу років служить однією з поза навчальних головоломок для формування корисних розумових навичок. Прагнення до зацікавленості в подачі задач, для того, щоб задачі стали більш привабливими для людей, привело ще в глибокій давності до їхнього поетичного оформлення. Древні задачі в віршах із-за своєрідності мови й окремих елементів їх змісту ще не посильні для молодших учнів. В початкових класах задачі в віршах на позакласних заняттях пропонуються дуже прості, з доступним розумінням дітьми змістом, на теми, близькі їм, пов’язані з життям і діяльністю дітей. Розумова зацікавленість на позакласній роботі з дітьми має велику педагогічну цінність. Кажуть, що французький математик 17 століття Блу Поскаль виказав наступні думки: “Предмет математики настільки серйозний, що корисно не упускати випадки, робити їх зацікавленими.” Однак потрібно уникати неправдивої зацікавленості, якщо вона приводить до неохайності в математичних виразах, до вульгаризації окремих математичних положень, до некоректності в викладі, до безглуздого розв’язання та роздумів. Зацікавленість позакласної роботи характеризується наявності легкого і розумного гумору в змісті математичних завдань, в їхньому оформленні, при несподіваному розв’язанні під час виконання цих завдань. Гумор повинен бути доступним розумінню дітей. Тому потрібно наполегливо добиватися від самих дітей дохідливих пояснень сутності легких задач-жартів, всяких положень, в яких іноді опиняються учні під час ігор і т. д., тобто добиватися розуміння сутності самого гумору й його необразливості. Почуття гумору звичайно проявляється тоді, коли знаходять окремі веселі риси в різних ситуаціях. Почуття гумору, якщо ним володіє людина, полегшує сприйняття окремих невдач в створеній обстановці. Однак більшість дітей, особливо підлітки, дуже чутливі до сміху. Вони бояться виглядати смішними. Тому легкий гумор повинен бути добрим, створювати бадьорий, при піднятий настрій. Цей стан бадьорості зберігається в пам’яті дітей і створює ще один з стимулів для участі їх в наступних видах позакласної роботи з математики. Атмосфера легкого гумору створюється шляхом включення в ситуацію задач, задач-розповідей, завдань героїв веселих датських казок, включення задач-жартів, шляхом створення ігрових ситуацій та веселих змагань.
