|
В
усякому разі не примушування. Примушування може лише пригнічувати, а не збуджувати
розумову діяльність дитини. Не завжди можуть активізувати думки учня і словесні
благання та переконання. Основним джерелом спонуки молодших учнів до розумової
праці на позакласних заняттях може послужити інтерес. Тому вчитель повинен
шукати і знаходити засоби і методи збудження інтересу дітей до математичних
тем, логічних завдань, які він пропонує в процесі позакласної роботи.
Викликаний у дітей інтерес до окремих завдань до математики в загалі послужить
стимулом для їх участі в випуску математичної газети, створення математичного
кутка активна участь в математичних вікторинах, екскурсіях і т.д. Відбувається
і зворотній вплив участі в цікавих математичних екскурсіях, вікторинах, випуску
газет, в заняттях на яких пропонуються цікаві завдання, можуть викликати інтерес
і до самої математики.
Щоб викликати інтерес до позакласної
роботи, перш за все до позакласних занять з математики, потрібно постаратися не
тільки привертати увагу дітей до якихось її елементів, але й викликати у дітей
здивування. Дітей здивувати можна тоді, коли вони бачать, що складена ситуація
не збігається з очікуваною. Якщо при цьому здивування пов’язане з виникненням
деякого задоволення, то воно перетворюється в приємне здивування. При необдуманій
ситуації може бути і навпаки: Виникають неприємні здивування. Тому важко на
початковій стадії організувати позакласні роботи з математики створити ситуації
для приємного здивування. Потрібно враховувати, що здивування викликає в дітей
більш зосереджену увагу. Здивування повинно сусідити з зацікавленістю дітей, з прагненням їх побачити на математичному
фоні щось нове, дізнатися про те що до тих пір їм не відомо. Здивування в
поєднанні з цікавістю допоможе викликати активну розумову діяльність учнів.
Привернути
на самому початку увагу дітей до позакласної роботи з математики ,наприклад,
можна різними засобами: особливим, яскравим оформленням класного приміщення, в
якому відображалися надзвичайні сполучення знайомого дітям світу казок з
таємним світом математики, незвичайними вступними словами вчителя, створюючи
тим ситуацію, в яку включені улюблені дітьми герої сучасних казок і розповідей.
Математика і казки! Математика і улюблені герої! Невже це не привертає увагу
дітей і не викликає в них радісного здивування? Здивування та інтерес
викликають у дітей цікаві запитання, задачі, загадки, шаради, ребуси, нескладні
логічні завдання.
Інтерес як і інший вид емоційного
стану, має явне зовнішнє вираження на обличчях дітей, в їх поведінках, в
словесних відгуках. За цими зовнішніми признаками вчитель завжди може судити
про те, чи викликаний у дітей до даного позакласного виду роботи чи ні. Але іноді приходиться шкодувати що, деякі
вчителі на позакласних заняттях під час підвищення інтересу дітей, під час натхненної
розумової їх роботи, супроводжені зовнішнім збудженням, бувають дуже строгими
до поведінки у дітей, стараючись приглушити зовнішні проявлення дітьми своїх
почуттів. В результаті в дітей не чітко зберігаються сліди того задоволення,
тих почуттів, які виникли в них під час позакласних занять. При дотриманні
означеної міри на позакласних заняттях можна допускати більш вільне, чим на
уроках, переживання дітьми задоволень, з більш вільними зовнішніми проявленнями.
Тоді у дітей буде довше зберігатися то заряд інтересу, який виник під час
позакласної роботи і служить стимулом до участі в наступних видах тієї роботи.
Значно краще, скоріше і запам’ятовуються
ті думки, які були емоціональними, викликали живі, яскраві почуття, ніж ті, які
залишили людину байдужою.
Привернути увагу дітей та викликати в
них здивування – це лише початок виникаючого інтересу, і добитися цього
порівняно легко; важче утримати інтерес до позакласної роботи з математики і
зробити його достатньо стійким.
Підтримуючи інтерес різними прийомами,
потрібно його постійно виховувати, спочатку як інтерес до своєї безпосередньої
діяльності під час позакласного заняття, потім щоб він переростав в інтерес до
математики як до науки, в інтерес до процесу самої розумової діяльності, до
нових знань в області математики. Цей процес складний, тривалий і його
результати залежать головним чином від педагогічної майстерності вчителя. В
цьому процесі немає готових рецептів. Однак є деякі загальні положення, які не
нові, але яких потрібно притримуватись в процесі виховання інтересів до
математики. Під час організації позакласної роботи з математики потрібно
добиватися максимальної діяльності кожного учня організаторської, трудової,
особливо розумової для виконання всяких завдань. Потрібно, щоб кожний уявляв себе
або був дійсно активним учасником тієї ситуації яку організував вчитель.
Матеріал,
піднесений вчителем або запропонований окремими учнями, повинен бути зрозумілим
кожному учню, інакше він не викличе інтерес, так як буде зайвим для них
значенням. Для підтримання інтересів в новому повинні бути визначні елементи
старого, відомого дітям. Тільки з умовою встановлення зв’язку нового з старим можливе проявлення
кмітливості та здогадки. По відношенню до більшості учасників позакласної
роботи необхідно для виконання математичних завдань передбачати оптимальне
відношення між новими і старими знаннями і вміннями. Перевантаження завдань
застосовуючи тільки старі знання та вміння або тільки понижує інтерес до цих завдань.
Оптимальне відношення між вказаними знаннями і вміннями створює умови для
достатньо довгого зберігання інтересів дітей до математичних завдань.
Для полегшення переходу від відомого до
не відомого в процесі позакласних занять з математики корисно використовувати
різні види наочності: повну предметну наочність, неповну предметну наочність,
символічну і уявлення по пам’яті, - виходячи з того рівня розвитку в свідомості
учнів, на якому відповідні математичні поняття. Особливо вміло і вчасно
потрібно використовувати дитячу кмітливість. Вона в них яскрава, значно
сильніша інтелектуальності. Тому не дивно, що чарівні казки і для молодших
учнів ще непомітно уплітаються в дійсність і служить прекрасним препаратом не
тільки розваги але й виховання і розвитку.
Стійкий інтерес до позакласної роботи з
математики і до самої математики підтримується тим, що ця робота проводиться
систематично, а не від часу до часу, але в самих заняттях постійно повинні
виникати маленькі і доступні для розуміння дітей запитання, загадки,
утворюватись атмосфера, викликаючи активну думку учнів. Вчитель завжди може
виявити силу виникаючого інтересу до математики. Вона виражається в тій наполегливості яку проявляють учні в
процесі розв’язку математичних задач, виконання різних завдань,
пов’язаних з вирішенням математичних проблем.
| 
